Капот як знаряддя вбивства
стандарти, що Діють нині, описують вимоги до пасивної безпеки автомобілів, передбачають лобовий удар об нерухому перешкоду з швидкості 50 км/ч. Між тим більшість фронтальних аварій в житті відбуваються за іншим сценарієм. Водій, усвідомивши небезпеку зіткнення, гальмує і намагається піти убік, але не встигає, і удар доводиться на ліву або праву частину передка.
Такий тип зіткнення називається ударом з перекриттям або зміщеним ударом (offset) і представляє для автомобіля важче випробування, ніж фронтальний удар – адже тоді на те, що зім’яло працює лише частина силової структури кузова.
Саме тому 50-процентний offset, тобто удар, коли автомобіль врізається в перешкоду рівно половиною передка (як правило, водієм), узяли на озброєння ті з виробників, хто сильніше піклується про пасивну безпеку (першою була фірма Mercedes-Benz).
А коли авторитетні автомобільні видання і незалежні дослідницькі центри вирішили проводити власні краш-тести, вони теж вибрали цей тип удару. 
Ми пішли по такому ж шляху, задумавши провести серію краш-тестів найбільш поширених в Росії автомобілів і порівняти ступінь їх безпеки у разі аварії.
Першою була Ока. Вона врізалася в перешкоду лівою половиною передка на швидкості 51,4 км/ч. На передніх кріслах сиділи пристебнуті ременями безпеки манекени, а голова і груди водія були оснащені датчикамі-акселерометрамі, що вимірюють перевантаження, що діють на тіло.
Нагадаємо, що удар водія об рульову колонку був такий сильний, що прилади зафіксували смертельно небезпечний рівень уповільнення. До речі, вже потім, розібравши манекен, фахівці із здивуванням виявили, що міцна пластикова грудна клітка манекена від удару лопнула!
Що ж покаже краш-тест Таврії?
УДАР
В розкриті навстіж ворота ангара вливається лютневе повітря, але ніхто не помічає холоду: оголошена хвилинна готовність перед випробуванням.
Таврія, заправлена і споряджена всім необхідним, включаючи накачану запаску під капотом, стоїть в ста метрах від мети. Манекени на передніх сидіннях туго притягають ременями безпеки – вони у машини не інерційного типу, як були на Оці, а звичайні.
Біжать секунди, об’єктиви теле- і кінокамер направлені на залите світлом софітів лобове місце.
Старт. Машина пішла! Тишу напруженого очікування порушив легкий шерех що ковзає уздовж тієї, що направляє троса, що розгонить автомобіль до заданої швидкості.
Гуркіт від удару був таким, що багатьом стало ніяково. У цих лічених долях секунди уміщалися всі найстрашніші для автомобілістів звуки – лютий хрускіт м’ятого металу, тріск скла, що лопнуло… Ока гинула тихіше.