Усе про автомобілі Таврія та Славута

Раджу не їздити без запасних ременя генератора (обрив його непередбачуваний), регулятора напруги (на акумуляторі далеко не виїдеш), кришки датчика-розподільника запалення (або трамблера в зборі) і, найголовніше, без електронного комутатора. Останній ремонту не підлягає, а позичити його в дорозі навряд чи вдасться.

ГАЛЬМА. Сподіваюся, вони працюватимуть завжди так само добре, як зараз. Окрім заміни рідині (після 60 000 км.) і підтяжки троса ручника, турбот не було.

ХОДОВА ЧАСТИНА. Якби не ударили машину (рівно через 11 місяців після покупки), то, думаю, і вона не доставляла б мені клопоту. Не було потрібно навіть обов’язкову на наших машинах протяжку. А зараз приблизно через кожні 20 000 км. міняю праву кульову опору (удар був в праве переднє крило).

Ось, мабуть, і все. Умисне не згадую фурнітуру (пістони, ручки стеклопод’емников і т.д.), що постійно ламається, – на вітчизняних автомобілях це вважається дрібницею.


Юрій ОБОРКИН

1. Таврія – не розкіш а засіб пересування
2. Український електромобіль міф або реальність
3. Ради бувалих
4. З італійським серцем
5. Звір в таврійськой шкурі

Pages: 1 2