Таврія-дана
Модель – ЗАЗ-1105; виготівник – АВТОЗАЗ; рік випуску – 1994;
в експлуатації “За кермом” – з вересня 1994; пробіг на момент звіту – 44 тис. км.;
попередні публікації – ЗР, 1997
“Таврія” свого часу була бажаною машиною для радянської людини – недорога, невелика і вельми жвава. У 1989 році з’явилася можливість її купити, і я не встояв. Проїхав на ній немало – 60 тис. км. і скаржитися було гріх – вийшла з ладу мелочевка: кульова опора, кран отопітеля, “бендікс”.
У “Дані” – молодшої сестри “Таврії” 1994 року випуску, яку передали редакції, неполадок хоч відбавляй. За менший пробіг довелося замінити передні амортизатори, сайлент-блоки, втулку рульової рейки, трос зчеплення, шків, генератор, натяжний ролик зубчатого ременя.
І це ще не все: заміни зажадали котушка запалення, реле стартера, замок передніх дверей і тяги задніх (лівою і правою), розподільник запалення (точніше, датчик-розподільник). Останній довелося вийняти із запасників, призначених свого часу для “Таврії”. “Трамблер”, зроблений ще в СРСР, судячи по моєму і колег досвіду, куди надійніше нинішніх.
Кризова ситуація з фінансами на початку 90-х на “Комунарові” змусила АВТОЗАЗ купувати найдешевші, а значить, що далеко не кращі комплектують. Та і якість збірки покотилася під укіс. Починаючи з 1992 року покупка “таврій” стала лотереєю, в якій пристойно виготовлені екземпляри діставалися волею випадку небагато чим.
П’ятидверну модифікацію – “Дану” АВТОЗАЗ почав випускати в 1994 році, одному з самих провальних в сенсі якості. Приймаючи машину для експлуатаційних випробувань, я дізнався, що тодішній генеральний директор дав вказівку довести цей екземпляр до розуму, хоч ми просили рядовий автомобіль з конвейєра. Але чистота експерименту не постраждала – розпорядження ніхто і не думав виконувати.
Про це вже здалека свідчило скло дверей водія, що криво вставлене і неповністю перекриває віконний отвір.
Не без зусиль знайшов я в цеху здачі умільця, що усунув цей дефект. Але із-за сухої погоди не виявив куди серйознішу неприємність, що заявила про себе після злив, – кузов протікав в передній частині салону. Нагадаю, що в “Дане”, на відміну від “Таврії”, по краях даху немає жолобків-водостоків, призначених також для кріплення багажника.
Панелі боковин мають вгорі вигин і заходять на дах, а роз’єми абияк прикриті пластиковими кантами. Мабуть, вода, накопичуючись в роз’ємах, просочувалася під ущільнювач вітрового скла. Обробка передбачуваних місць течі герметиком (ЗР, 1995 9) тимчасово допомогла, але згодом текти спереду поновилася і відкрилася ще сильніша ззаду.
Виявилось, що це поширена хвороба п’ятидверних “таврій”. Отримати на заводі рекомендації по її самостійному усуненню мені не вдалося.