Таврія йде на другий захід
Минулим літом на автомобільному ринку Санкт-Петербурга відбулася значна подія, що залишилася, правда, непоміченим: після довгої перерви поновилися продажі української Таврії.
Свого часу постачання цих машин були припинені із-за неконкурентоздатних цін (в період кризи тих, що впритул підібралися до цін на “дев’ятки”), що зберігалися на тлі хронічних проблем з якістю і надійністю.
Прототипи майбутньої передньопривідної моделі в Запоріжжі побудували ще в 1973 році. Пізніше визначилися з типом кузова: за наказом “зверху” майже всі “легкові” автозаводи Радянського Союзу – ВАЗ, ЗАЗ, АЗЛК і ІЖМАШ – повинні були підготувати машини з кузовами типу “хетчбек”.
Український проект був готовий одним з перших, але гострий недолік фінансування привів до того, що на конвейєр Таврія потрапила лише в 1987 році, встигнувши морально застаріти. Після розпаду СРСР джерелом всіх бід українська пропаганда називала Росію, тому співпраця з підприємствами колишньої “братської республіки” стала ідеологічно невиправданою.
Та ж Таврія більш ніж наполовину складалася з тих, що російських комплектують, і перехід на продукцію українських суміжників привів до різкого падіння якості автомобілів. Закони ринку прості, але жорстокі: немає якості – немає попиту, немає попиту – немає виробництва.
Об’єми випуску стали скорочуватися катастрофічними темпами: 91 000 машин в 1994 році, 60 000 – в 1995, 7 000 -в 1996 і лише 1 030 – в 1997! Завод вмирав.
Але покупець вже знайшовся. Проте від уряду він вимагав безпрецедентних пільг, аж до жорсткого обмеження ввезення уживаних іномарок і введення високих митних зборів на російські машини. Діватися було нікуди, і Київ пішов на поступки.
У березні 1998 року Daewoo Motor і уряд України юридично оформили договір, згідно якому корейська сторона зобов’язалася вкласти 1.3 мільярда доларів в реконструкцію підприємства і модернізацію автомобілів в обмін на захист свого бізнесу від конкурентів. Так АО “ЗАЗ” перетворилося на ЗАТ “АвтоЗАЗ-Daewoo”.
Вже в червні на Київському автосалоні підприємство показало оновлену Таврію, конструкція якої зазнала близько 300 змін. Причому всі ці зміни були направлені не на поліпшення експлуатаційних характеристик автомобілів, а на доведення їх якості до прийнятного рівня. Зокрема, перегляду піддалися договори з постачальниками тих, що комплектують.
Проте випущені в 1998 році машини трохи не поставили хрест на всій затії – якість знов викликала масу нарікань. Розслідування виявило, що багато суміжників пішли на відверту фальсифікацію: для сертифікації вони привозили зовсім не ті деталі і вузли, що потім потрапляли на конвейєр.