Таврія – не розкіш а засіб пересування
ЗАЗ-1102 «Таврія» 1988 – 2000 рр. випуску
Почнемо з якості. На жаль, в народі думка про «Таврію» склалася як про ненадійний і недовговічний транспортний засіб. Крім того, неодноразово доводилося чути і вельми невтішні відгуки про те, що «Таврія» – не машина. Не сперечаюся, для цього все ж таки є деякі підстави.
Серце машини – двигун Мелітопольського моторного заводу. На моєму автомобілі до першого капітального ремонту пробіг склав 150 тис. км. Приблизно при пробігу 70 тис. км., коли машина стала непристойно диміти і як наслідок – брати масло більше 1 літра на 1000 км., я зважився і розібрав двигун.
Встановив ремонтні поршні групи Д, вкладиші колінчастого валу номінального розміру, змінив сальники клапанів, прокладки двигуна і провів необхідні регулювання, причому робив все це самостійно в умовах гаража, не маючи практично ніякого досвіду такого роду ремонту. В результаті машина знайшла друге дихання, компресія досягла 12 атм.
у всіх циліндрах і практично пропала перевитрата масла. Приблизно до пробігу 100 тис. км. я в двигун більше не заглядав. Слід зазначити і ще одну важливу, на мій погляд, деталь – масло в двигун я заливав будь-яке, яке було дешевше і виявлялося під рукою. Причому були випадки, коли доливав навіть масло, призначене для дизельних двигунів.
Чудово розуміючи, що таке варварське відношення до двигуна рано чи пізно все ж таки позначиться на його здоров’ї, я уважніше стежив за рівнем масла, чим за його якістю. До всього іншого спочатку перебої з бензином, а потім його дорожчання змусили мене перейти на низькооктановий бензин мазкі Аї-76.
Перший час, щоб пом’якшити сторонні звуки в двигуні, додавав Етил, а потім перестав робити і це. Крім того, встановив пізніше запалення, і цього опинилося цілком достатньо – машина, звичайно, дещо втратила в жвавості, зате її експлуатація стала значно дешевша. «Таврія» активно експлуатувалася до тих пір, поки одного прекрасного дня не затихнула.
Відкривши кришку очисника повітря, я виявив, що карбюратор повністю залитий маслом – прийшов час для капітального ремонту.
Чергове розбирання двигуна показало, що необхідне розточування циліндрів до першого ремонтного розміру 72,25 мм і перешліфовування колінчастого валу, причому шліфувалися тільки шатунниє шийки, корінні залишилися все ще в номінальному розмірі.
В ході ремонту довелося замінити: распредвал, клапани газорозподільного механізму, поршневі кільця, встановити поршні ремонтного розміру і після відповідних регулювань двигун знову «ожив».
Автомобіль як і раніше експлуатується на бензині мазкі Аї-76, причому неодноразові спроби перейти на якісніший бензин Аї-92 нічого, окрім подиву, не викликали – двигун починає працювати набагато гірше.